Здавна у цьому селі
Голосно звучали наші імена:
кликала мати сина - Грицю!
Кликала мати сина - Миколко!
Кликала мати сина - Васильку!
І трав'яні грицики,
і трав'яні миколайчики,
і трав'яні васильки
першими чули ім'я синове,
першими чули своє ім'я,
і передавали голос матері...
Від недавнього часу у цьому дачному селі
голосно звучать вже чужі імена:
кличе мати сина "Рафік!"
Кличе мати сина "Тофік!"
Кличе мати сина "Сурік!"
Та й навколишній світ ніби оглух і понімів:
рослини стали існувати окремо,
люди стали існувати окремо -
чужинцями стали одне для одного:
жодна наша рослина не чує чужого імені,
не передає чужого імені
від рослини до рослини,
і нікому доносити голос матері до сина...
... тому їхні сини й блукають світми.
В. Голобородько
Немає коментарів:
Дописати коментар