Мої файли

Сценарій Андріївських вечорниць

Дівчата разом:Слава Ісусу Христу!

Господиня: Навіки слава! Як добру, що ви  прийшли,бо я вже зачекалася на вас. Адже сьогодні Андріївський вечір!Та й калита уже готова!

Оксана: Яка ж вона гарна!

Анничка: А ми ще квача принесли!

Настя: А де ж ми калиту причепимо?

Господиня: А ось до цієї палиці. Допоможіть мені, дівчата .

« У небо калита,у небо»

У небо калита,у небо

А ти, сонечко, підіймись:

Ми калиту чіпляємо,

На місяць поглядаємо,

Свою долю  й радість закликаємо.

Господиня:Дивлюсь я на вас,дівчата, і згадую, як розповідала моя бабуся і матінка, що коли були молодими, таки само збиралися на вечорниці і обов’язково співали,бо без пісні нема діла. Пісня, як душа народу, завжди з нами – і в радості, і в горі. Дівчата , а де ж ваші хлопці? Може, вони не прийдуть?

Як не прийдуть! Прийдуть обов’язково!

Прийдуть! Куди ж вони подінуться! А ми їх пригощати будемо. Дивіться,скільки пиріжків напекли: і з маком, і з сиром, і з квасолею, і з капустою… На  будь-який смак!

(Стукіт)

Ой, там щось грюкнуло!

То хлопці напевно… Дівчата! Готуймося! Зараз хлопці зайдуть, будемо їх сажею мастити!

То ж то Тарас! Ах ти негіднику!Хотів двері підперти, щоб не відчинялися і прив’язати вінки до стріхи!

Невже хотів нам шкоди наробити?

Ну то зараз покараємо тебе! Вкинемо тебе приміром, у воду або сажею вимастимо.

Тарас: Та відпустіть мене дівчата!

Ні, не відпустимо! Хіба що відгадаєш наші загадки…Тато високий, мама широка, син зрячий, невістка сліпа. Що це?

Небо, земля,день і ніч.

Відгадав!

А цю загадку відгадаєш? Скатертина біла увесь світ накрила. Що це?

Сніг.

І цю відгадав.

А ось цю на відгадаєш.  Мати – гладуха, дочка – краснуха, син – кучерявий.

А от і цю відгадаю! Це – піч,вогонь,дим!Відпустіть мене, дівчата!!!

 Чи я, тату, не доріс,
Чи я, тату, переріс,
Чи не рублена хата,
Чом не люблять дівчата?

Як же так? Сьогодні свято, ми чекаємо на вас, хлопці, а ти заважаєш нам вечерю готувати.

Вибачте , дівчата!Я більше не шкодитиму, а як відпустите, веселих хлопців повну хату приведу

А не обманеш?Правда приведеш?

Їй –богу, приведу!

(Пісня)

Дівчата. Хто там стукає?

Хлопці. Пес рябий, баран крутолобий, ведмідь клишоногий, пустіть до хати.

Дівчата. Не пустимо! Ми візьмемо рогатини, поламаєм ваші спини.

Хлопці. Дівчатонька, голуб'ятонька, ми ж прийшли не битися, ми ж прийшли веселитися!

Хлопці:

Добрий вечір, дівчата!

Чи приймете до гурту, дівчата!

А чим тут у вас так смачно пахне? Ой та це ж калита!

А чи сухий корж?

Сухий,сухий!

А чи смачний?

Смачний,смачний!

На меду та яйцях замішаний, ізюмом та вишнями прикрашений!

(Голос з коридору «Хлопці ,допоможіть мені»)

 Відчиняються двері і на порозі стоїть з великим гарбузом в руках Роман. В’язанка бубликів у нього на шиї)

8 хлопець: От і клята та дівка Уляна, я ж до неї і так, і сяк, і бубликом хотів пригостити, а вона все брикається та глузує. Я думав, що вже домовився з нею про весільну сукню, а вона мені – гарбуз. Та нічого, мабуть, багато насіння з нього буде, та й кашу гарбузову я полюбляю.

7 дівчина: Не сумуй, Ромцю!

8 хлопець: Я і не сумую, та батько буде бити! До кого ж тепер поведуть мене свататись. Я вже чисто замучився.

8 дівчина: Ой , Ромцю, любиш ти гарбузову кашу, а не Уляну.

9 дівчина: Ти нам нагадуєш слова із пісні, де козак любив пироги, а не дівчину.

А хто знає, звідки пішов звичай гадати на Андрія?

Розкажу, як від старих людей чув.

Андрій – один з апостолів Ісуса Христа. Його ще називають Первозваним, бо саме його та його брата Симона – Петра Ісус зробив своїми першими учнями. Обидва були рибалками, обидва без вагань прийняли вчення Христа і були наділені властивостями зцілителів. В апостолів вірили , бачили їхні надзвичайні вміння зцілювати хворих, калік, незрячі, кволі, кволі після зустрічі з ними ставали здоровими. З роками народ звертатися до Андрія – Первозваного ,як до свого зцілителя. Люди вірили, що саме в ніч народження апостола можуть збутися ті бажання, які омріяв кожен. Особливо дівчата. І ще старі люди кажуть, що все загадане збудеться тільки тоді, коли в нього віриш. Без віри гадання не буде мати ніякої сили. От так !

А давайте,хлопці, небилиць розкажемо, тільки не перебивати і не казати «брешеш».

6 хлопець: В раю річка сметани тече. Над річкою дерева, замість листя – гречані вареники: пухкі та свіжі, ніби щойно з печі. Під тими деревами люди лежать, і як тільки котрий їсти захоче – рота роззявив, а вареник з дерева та в сметану – бовть! Винирнув, перевернувся, а тоді прямісінько в рот, тільки встигай жувати. Вирішив я і собі пристати до них. Підходжу до крайнього – таке розпаслось, що й дихати йому важко, питаюсь: « Чи не можна, пане-брате, й мені коло вас тут прилягти?»

А він – луп очима та й каже: «А ти хто такий, твій батько чим займався? »

– Та звісно, хлібороб. А він як визвіриться на мене: «Іди звідси, тут самі нероби лежать».

7 хлопець: Це ти про рай розказував, а ось послухайте про пекло! Іду я, іду, дійшов до самісінького пекла. Дивлюсь: скрізь темно і смола ніс забиває. Давлюся: сидять чоловіки і смола в них із носа, і з рота сиплеться. Я питаю, що це з вами. А один каже: «Це через те, що на тім світі абак курив і полюбляв сміятися». Я скоріше від них, а далі ще гірше. Тут людей стільки, та все в казанах зі смолою вариться, а сморід такий іде, що аж в носі крутить. «За що вам така кара?» – питаю. « А через те, що колись брехали, уроки в школі пропускали, людей старших не поважали». Я як злякався, так одразу і прокинувся, та скоріш до вас, на вечорниці.

Хлопець 2. Коли я був би президентом,
Я б був на вигадки мастак,
Зробив би так, щоби жилося
Всім людям добре, ось хоч так:
Поставив би я скрізь дерева
З медових пряників самих,
І ніжки з холодцю, свинячі,
Щоб з часником росли на них.
Замість лози — росли б ковбаси,
А листя все було б — млинці,
Земля була б з самої каші
Та з добрих свіжих потрохів.
Ставки б з сметаною стояли,
З лемішки з салом береги,
В ставках вареники б стирчали;
Товсті, гарячі і пухкі.

5 хлопець: Ми так замучилися, проголодалися, може нам би чого з’їсти?

(пісня «Наші хлопці вареників хочуть»)

Господиня: Милі гості, просим сісти,

1 дівчина: Вареники будем їсти.

2 дівчина: Вареники непогані,

3 дівчина: Вареники у сметані.

4 дівчина: Вас чекають у макітрі

5 дівчина: Вареники дуже ситні.

6 дівчина: Білобокі, круглолиці,

7 дівчина: З української пшениці.

8 дівчина: Їжте, їжте, просим щиро

9 дівчина: Вареники наші з сиром

10 дівчина: Вареники непогані

11 дівчина: Вареники у сметані.

Господиня: Дівчата, почастуйте хлопців.

12 дівчина: Вареники мої великомученики!
Велику муку терпіли,
В гарячій воді кипіли.
Сиром були понапихані,
Маслом очі позаливані.
Як є сметана, то вмочайте,
А як нема – вибачайте!

(Бере пиріг і підходить до хлопця)

З’їж, Андрійку, пиріжок,
Він дуже смачненький,
А у нього всередині
Сирочок дрібненький.

Чи ви зроду-віку

Пирогів не їли,

Що ви свої пироги

 горохом начинили.

Нехай вас лихий знає

З цими пирогами.

Ви б краще розкидали

Їх поміж псами.

Ой, вибач, Андрію! Ми не сподівалися, що саме тобі цей попадеться. Ану візьми ще один.

(Гурт дівчат з горщиком і Василь заглядає)

А що тут так смачно пахне? (запускає в горщик руку)

Еге, Василю,куди лізеш? Ти ще не заслужив, а вже їсти хочеш.

О, а чим бо то я мав заслужити?

А от,що я для тебе витягну, про те прислі’я, приказку чи загадку розкажеш, гаразд?

Гаразд!

Кажи, Василю,приказку! ( в руках ковбаса)

А знаю,знаю. А щоб тобі ця ковбаса та й до носа приросла!

І ти думаєш, що за таку приказку я дам тобі ковбаски? А от і не дам!

Зачекай!Я ще інші знаю! І сало потало, і ковбасам лихо стало! Або: що, якби ковбасі – крила! Кращої птиці не було б!

А от тепер заслужив!(віддає) А ми заспіваємо веселої!

Господиня: Давайте спочатку позмагаємося, хто більше приказок і прислів'їв знає!
Парубок 1: А про кого? Про дівчат?
Дівчина 1: Ви про дівчат, а ми про вас, парубків! Згода?
Парубки (разом): Згода!
Парубок 2: Гарна дівчинонька, як у лузі калинонька!
Дівчина 2: До роботи – „ох", а як їсть, то за трьох!
Парубок 3: І хороша, і вродлива, біда тільки, що сварлива!
Парубок 4: Дівчина хоч і з перцем, але з добрим серцем!
Дівчина 3: Як спить, то не їсть, а як їсть, то не дрімає!
Парубок 4: Чи не та то господиня: три городи – одна диня?
Дівчина 4: 3 нього діла – на копійку, а балачок – на цілий долар!

Господиня: Чого це ви сьогодні такі гострі на язик? А ну ж про дружбу та злагоду приказки згадайте!
Парубок 1: Де злагода не панує, там горе танцює!
Парубок 2: Згода дім будує, а незгода – руйнує!
Парубок 3: Собором і дідька поборемо!
Дівчина 1: Одна бджілка мало меду наносить!
Дівчина 2: Один гусак поле не витопче!
Дівчина 3: Одним пальцем і голку не втримаєш!
Дівчина 4: Де незгода, там часто шкода!
Дівчина 5: Дерево міцне корінням, а людина – друзями!
Господиня: А про рідний край щось згадаєте?
Парубок 4: Рідна земле і в жмені мила!
Парубок 5: Кожній пташці своє гніздечко миле!
Парубок 6: В чужій стороні і сонце не гріє!
Дівчина 5; Вдома і солома їдома!
Дівчина 6: Вдома і стіни гріють!
Парубок 1: Скрізь добре, а дома – найкраще!
Господиня: А про навчання щось знаєте?
Парубок 2: Наука в ліс не веде, а з лісу виведе!
Парубок 3: Шануй учителя, як родителя!
Парубок 4: Вчення – світ, а невчення – тьма!
Парубок 5: Вчення в щасті прикрашає, а в нещасті – утішає!
Дівчина 1: Наука – не штука, а штука – розум!
Дівчина 2: Не кажи: „Не вмію"; а кажи: „Навчусь!"
Дівчина 3: Чого навчився, того за плечима не носити!
Дівчина 4: Мудрим ніхто не вродився, а навчився!
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Котилися з гори вози, поламали шпиці
Нам казали файні люди, що тут вечорниці.
Та й прийшли ми на вечірки до вашої хати,
Не дрімати, а співати та й пожартувати.

Господиня: Ну, а зараз, хлопці і дівчата, хто хоче калиту кусати?

Хлопці: Я хочу!

А чи пам’ятаєте ви умови? Пан Калитинський повинен розсмішити пана Коцюбинського. Якщо пан Коцюбинський посміхнеться, то квача із білою сажею отримає.

Я – пан Калитинський. А ти хто?

А я - пан Коцюбинський (бере коцюбу і їде, немов на коні). Пустіть мене до хати, я їду калиту кусати.

А я буду по писку писати!

А я вкушу!

А я впишу!

А я все одно вкушу!

Господиня: А зараз ворожба для хлопців. Оце вам макітри, оце вам і перстені.
Наливайте воду і губами дістаньте перстень з макітри. Хто швидше!
Поки вони будуть бавитися, ви дівчата ідіть і принесіть дров.

(Дівчата приносять).

А тепер порахуйте кожна по скільки принесли? Через стільки років і заміж підете. (Сміх).

11 дівчина: Я принесла ось це зілля. Бабця казала, що вони колись сплітали з нього віночок і підкидали в гурті дівчат вгору. На кого віночок впаде, той заміж перший піде.

12 дівчина: Поки плестимуть віночок, давайте підготуємо стіл до ворожіння.

(Обкладають стіл волочком, з одного боку рушника ставлять різні предмети. Кожна дівчина загадує на предметі імена хлопців, кожна своїх. Пускають перстень, до якого предмета перстень покотиться, так буде називатися її суджений).

13 дівчина: А давайте-но до ворожіння пісню заспіваємо!

(Дівчата співають)

Ой, Андрію, Андрієнку,
Даруй мені надієчку.
Скажи мені, Андрієнку,
Ой чи любить Василечко, Ой чи любить, чи кохає,
Чи давно вже другу має.
Чи давно вже іншу має,
Мене, бідну, забуває Покотись лишень колечко,
Скажи мені, Андрієнку,
Чи Василь, чи Миколечко,
Чи Степан, чи Михайлечко.

(Дівчата по черзі пускають колечко. Сміються і підштовхують одна другу).

11 дівчина: Вінок готовий! Ану, всі до гурту!

(Підкидають вінок догори. Сміх, голоси дівчат)

13 хлопець: А тепер давайте паляницю ділити.

(підвішують калиту на зріст людини)

Господиня: Хлопці, дівчата, заколядуймо. Сьогодні вже й колядувати годиться.

(Колядують «Добрий вечір тобі, пане господарю» та « Небо і земля»)

6 хлопець: Дякуємо господині за теплу хату, молодим дівчатам за стіл багатий. Нехай на свята у вашій хаті буде гостей багато.

Дівчата: Ми гуляли, веселились,
Усім весело було.
Вечорниці завершились
І здається все пройшло.

Хлопці: Ні, так просто не проходить,
В серці струночка бринить.
Про шкільні ці вечорниці
Спомин в серці буде жить.

Ведуча: Ось і ожили перед нами ігри і забави нашого народу. Тепер головне, щоб вони і надалі не пішли у забуття. Міцний наш рід, жива у ньому пам’ять про минуле. Тож бережіть цю прекрасну, невичерпну скарбницю. У ній розум, кмітливість, гумор, надія і світло завтрашнього дня. Хай у вас завжди живим вогником світяться обереги пам’яті!